Новачок сімферопольської «Таврії» центральний захисник Олексій Заїка дав невелике інтерв’ю клубній прес-службі, в якому розповів про себе та своїх перших кроках у професійному футболі.

— Олексію, звідкіля ти родом?

— Із невеличкого містечка Старобільськ, що на Луганщині.

— Як так сталося, що ти почав займатися футболом? Сам прийшов до секції, чи хто привів?

— В 7 років. Сам. Якщо чесно, то в моїй родині колись дідусь займався греко-римською боротьбою, а так, щоб ще хтось спортом – ні.

Якось до моєї школи завітав дитячий тренер Денис Носаль, який пропонував хлопцям займатися у нього футболом. Мені стало цікаво і я пішов на перше тренування. Сподобалось і після цього вже не пропускав жодного із занять.

— Ти з самого початку граєш на позиції центрального захисника і чому?

— Так. Тільки, правда був один раз, коли мені довелося на воротах грати. Але, як виявилося, що ворота – це не моє (сміється).


— Хто твій дитячий футбольний кумир?

— Серхіо Рамос.

— Якщо я не помиляюсь, то в класі четвертому у тебе був вибір – продовжити займатися футболом або?

— Або танцями. Дійсно, до четвертого класу мені вдавалося суміщати футбол з танцями, а після – довелося вибирати. Звичайно залишився з футболом.

— І так, ти вибрав гру в м’яч, а що було далі?

— В кінці шостого класу поїхав до спортивного інтернату в Луганськ. Там провчився два роки, потім війна і мені довелося повертатися до дому.

— А як ти потрапив до ФК «Любомир»?

— Через своїх знайомих хлопців з інтернату. Вони мені порекомендували поїхати до Ставища, де якраз і знаходився цей клуб. Я приїхав туди на оглядини і залишився там. Провчився 10-11 клас, потім вступив до вишу НУБІП (Національний університет біоресурсів та природокористування) і паралельно продовжував грати за ФК «Любомир» в Першій лізі чемпіонату України U-19 та чемпіонату Київської області.

— Я знаю, що чемпіонат Київщини один із самих сильних в Україні. Там часто грають колишні футболісти з Прем’єр-ліги. Проти, або за кого тобі доводилося грати на полі?

— Грав проти Андрія Воробея. Він, не зважаючи на свій вік, за рахунок досвіду та правильного вибору позиції не погано себе демонструє на полі.


— Олексій, а як ти з ФК «Любомира» до «Енергії» перейшов?

— Все було дуже просто. Кожний гравець з нашої команди, якщо хотів спробувати себе в професійному футболі, міг підійти до тренера і поговорити з ним на цю тему. Наставник радив в які клуби можна поїхати на перегляд. Де себе проявити.

Спочатку була невдала спроба залишитися в «Оболонь-2». Потім з’явився варіант з «Енергією». Поїхав туди, не знаючи нічого про те місто, де грала команда. Приїхавши туди, мені вдалося залишитися в клубі. Гарний колектив, відомий тренер по роботі з молоддю.

— Ти в «Енергії» весь час грав на позиції центрального захисника?

— Так, але одного разу довелося все ж таки зіграти не на своїй позиції. Так сталося, що не вистачало гравців. То травми, то карточки, то ще щось. Загалом зіграв правим латералем, правда нічого з цього путнього не вийшло. Не моя позиція.

— А розкажи про свою першу гру на професійному рівні. Що пам’ятаєш?

— Пам’ятаю, що ми грали проти ФК «Нікополя». Я вийшов у другом таймі. Ту гру ми виграли 3:1. Під час зустрічі у мене був невеличкий мандраж, так як вперше грав на такому рівні.

— Що для тебе було саме важким у переході з юнацького до професійного футболу?

— Психологічний настрій.

— Коли ти вчився в Луганську, бував на матчах «Зорі»?

— Так, звичайно. Нам давали безкоштовні квитки. Мені більше всіх подобався нападник Яннік Болі. Він, за рахунок своєї вибухової швидкості міг обіграти декількох гравців і забити гол. Крім нього, подобалися Желько Любенович та Лакі Ідахор.

— В якому іноземному чемпіонаті ти б хотів грати?

— В німецькому чемпіонаті.

— А який клуб тобі до вподоби?

— «Борусія» Дортмунд.


— Крім футболу, що тобі ще подобається?

— Прогулянки зі своєю дівчиною. Також можу подивитися детективні серіали та фільми.

— Твої ТОП-3 центральних захисників.

— Серхіо Рамос, Ван Дейк та Де Лігт.

— Чим тобі імпонує гра Рамоса?

— У нього, крім великого досвіду, присутня агресивність, хитрість та лідерські якості.

— Чим повинен, на твій погляд, володіти гравець твого амплуа?

— Агресивністю, баченням поля та першим пасом.

— Яка твоя ціль у футболі?

— Пограти в Першій та Прем’єр-лізі України.

— Тобі доводилося грати разом з гравцем нинішнього рівненського «Вереса» Дмитром Махньовим?

— Так, я якраз тоді і прийшов в команду, де він був капітаном. Ми з ним попрацювати півроку. Дмитро дійсно заслуговує грати в основі «Вересу». Я радий, що йому вдалося підвищитися в класі.

— Самий запам’ятовуючий матч?

— Гра з харківським «Металом». Цей матч ми зіграли на виїзді в нічию 0:0. По підбору гравців, у них дуже сильна команда. Є такі футболісти, котрі ще нещодавно грали в Прем’єр-лізі. Той же Фомін, з його досвідом. Проти нього було не просто.

— Олексій, коли ти їхав зі Ставища до Нової Каховки, що чув про місто Нова Каховка?

— Чесно кажучи, нічого не чув. Тільки те, що в цьому містечку грає професійна команда «Енергія». А зараз знаю, що поряд є море та Лемурійське озеро. Та й взагалі, тут тепло взимку та гарна природа.

— Як ти вважаєш, у «Таврії» є шанси вийти в першу лігу в цьому сезоні?

— Річ у тім, що шанси є завжди. Головне, щоб грали як одне ціле, билися один за одного. Тим більше підбір гравців у нас гарний, є досвідчені хлопці, які пограли на більш високому рівні.